Женя з Шостки розповідає про своє життя під час карантину

Я Женя.

Мені 28 років.

Я –  особа з інвалідністю.

Живу в місті Шостка разом з мамою.

 

У мене є друзі.

Мої друзі це Аня, Сергій, Женя та інші.

Ми разом ходимо до студії

в  Центрі «Турбота».

 

 

Через карантин ми не бачились з друзями.

Ми з друзями спілкувались по телефону та через інтернет.

Я був вдома та допомагав мамі.

 

 

  Я грав в ігри на планшеті.

  І багато малював.

  Я готував з мамою їжу.

 

 

 

Зараз вечорами я говорю з викладачем через інтернет.

Викладач задає завдання.

Мама допомагає мені робити завдання і знімає мене на відео.

 

 

 

 

 

Я беру участь у конкурсах в інтернеті

з мамою та викладачем.

На конкурсах я розповідаю скоромовки.

 

 

 

 

З 1 серпня нам дозволили займатись у студії на свіжому повітрі.

 

 

На заняття я ходжу в захисній масці.

Я часто мию руки.

Не обіймаюсь з іншими людьми, щоб не захворіти коронавірусом.

Запитуйте - відповідаємо

Отримайте відповідь на своє запитання
– юристові,
– соціальному працівникові,
– досвідченій мамі.

Відповідь буде надана за проєктом ВГО “Коаліція” “Індивідуальна допомога опікунам, піклувальникам, законним представникам у відстоюванні порушених прав недієздатних і непрацездатних українців”, що впроваджується в рамках проєкту БО “Мережа 100 відсотків життя Рівне” “Підвищення потенціалу ОГС соціальної сфери в Україні” за фінансової підтримки Європейського Союзу.